моя работа.....

Ну сегодня у меня на работе и творилось ....мать моя, роди меня обратно.....мне точно кажеться, что хочеться просто кого-то убить..чето натворить ...все надоела...почему меня куда-то впутывают всегда....(моя хата з краю - я никого не знаю....ось)

Че бы такого сделать плохого...а? мне б кто-то в руки попался.....

---

опять не дзвонит ....а ведь знал, что я приежджаю в среду - сам спрашивал - когда ти назад будешь.....

блін

---

уууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу

@настроение: ужасное

---

АСТРОПРОГНОЗ

Телець



У книзі вашої долі на цьоготижневих сторінках чорним по білому написано: ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ!!! Не пропустіть нагоди відчути усі принади повнокровного людського життя. АМІНЬ

---

Результати виборів

@настроение: оптимістичне

---

я вернулась.....

Я вернулась , мои родные, не было меня каких-то три дня, я соскучилась по вас ужасно......

Agilyash , bambyk, Deo , Dirk , Hius , hruksa , LaVoile , Marjoram, Queenie, Tess..., Модель?, Счастье навсегда!

---

Привет и пока...

Вот такой случай...я еду в нашу родную столицу Киев , везу документи по дисертацию, думаете мне хочеться ....

сегодня день очуренный...а вчера что было ....куда я только не вляпалась .....блин....тоже мне и все из-за него

Ладно...как нибудь выживем....



и аська не работает и мобильный вырубался....а кажеться кто-то дзвонил



Пожелайте удачи....!!!

@музыка: Kylie Minogue

@настроение: на..на..на...

---

Вчерашная прогулка....

Так вот. Вчера очень хорошо провела время, даже сама удивилась - 6 часов гуляли...а это не замного? даже на второе свидание

Но...но хотелось бы его опять увидеть....





расстались , правда самаго главного еще не было

@настроение: прекрасное

---

Продовження....

ЦВК бреше, просто відверто і нагло бреше......

---

ВИБОРИ-2004

Ющенко — 39,16%

Янукович

40,03%

Мороз

5,77%

Симоненко

5,01%



Оброблено 96,4% бюлетеней





чи Я





Напередодні виборів "Дзеркало тижня" вийшло з порожньою третьою шпальтою, де серед білої пустелі сторінки формату А3 стояли два Франкові рядки з хрестоматійного "Товаришам із тюрми":



"Це ж остання війна! Це до бою

Чоловіцтво зі звірством стає…"



І під ними – дата: 31.10.2004.



Рідкісні за напругою і драматизмом день 31 жовтня й подальша ніч уже проминули. Результатів першого туру ще не оголошено (на час написання цієї статті офіційне відставання Ющенка від Януковича складає менше відсотка) – але певні підсумки робити вже можна. І навіть потрібно – бо відлік спресованого до секунд часу між першим і другим турами вже пішов.



Отже, висновок перший. Хоч як це парадоксально може сьогодні звучати, але Ющенко, говорячи в ніч підрахунку голосів, що українська демократія перемогла, був правий – навіть безстосовно до кінцевих результатів, які рано чи пізно оголосить Ківалов.



Попри тяжкі для суспільної свідомості наслідки кучмівського десятиліття, "зона свободи", "зона громадянського суспільства" в Україні суттєво розширилися.



Десять років тому найсхіднішими й найпівденнішими теренами цієї зони були Київщина та Черкащина (а все, що на Схід і Південь, беззастережно повірило в насаджувані командою Кучми радянські міфологеми "відновлення розірваних зв’язків" на тлі "порядку й порядності".



Сьогодні ж ця зона приросла Чернігівщиною, Сумщиною, Полтавщиною, Кіровоградщиною, які виразно підтримали курс на стандарти демократичної, цивілізованої, заможної Європи, а не на вбогі принади "єдиного простору".



Та й у сусідніх Дніпропетровщині, Харківщині, Херсонщині, Одещині, Миколаївщині, Запоріжжі прихильників такого курсу виявилося не так і мало.



Звичайно, на цьому тлі фатально виглядає Донбас – але розгадку цього феномену слід шукати в складному комплексі причин, які упродовж десятиліть формували особливості тутешньої ментальності.



(І завеликим спрощенням було б пояснювати популярність Януковича серед донеччан лишень адміністративним тиском, чи лишень причинами ідеологічними.



Мені здається, головним фактором стало те, що чинний прем’єр так і лишився в шахтарському краї "своїм", а лідер "Нашої України" стати "своїм" тут так і не зумів – через низку об’єктивних та суб’єктивних чинників).



Висновок другий – вибори наочно показали безпідставність багатьох шапкозакидальних заяв лідерів "Сили народу" (про неодмінну перемогу Ющенка вже в першому турі, про тотальну й ефективну систему контролю на всіх дільницях, про можливість оголосити результати паралельного підрахунку на годину раніше від ЦВК тощо).



На жаль, слід визнати й іншу, важливішу, обставину: згадані заяви були не лише засобом мобілізації прибічників, а й виявом того настрою, який панував у багатьох керівних умах Ющенкового штабу: уся та соціологія бреше, прибічників Януковича в природі не існує. І ціна засліплення виявилася високою.



Водночас вибори показали й те, що влада сьогодні вже не є аж такою всесильною. Спущені з Банкової "нормативи" припустимого відсотка голосів за Ющенка майже в усіх областях Центру й Півночі, (і навіть у окремих регіонах Сходу й Півдня – Харківщина замість "дозволених" 6% дала Ющенкові 15%!) виявилися перевищеними в кілька разів.



І навіть у Донецьку влада змушена була терміново вирішувати несподівану для себе проблему: тисячі донеччан, що збиралися рушити на Київ, зупинили після відмови штабу Ющенка від акцій під будинком ЦВК.



Але, отримавши відкріпні талони, проголосувати в рідному місті вони вже не мали права, - і їх довелося розвозити автобусами по навколишніх селах, щоб вони могли віддати свій голос за чинного прем’єра. Важливим для мене в цій напіванекдотичній історії є те, що навіть у цілковито "схопленому" Донбасі влада не наважилася піти на аж таке масштабне й відкрите порушення закону.



Звісно, закон порушувався цією владою скрізь, але спроби повторити мукачівський досвід на окремих дільницях Сум і Кіровограду стали радше винятками з загальної картини.



В цілому ж застосовані владою технології змогли, очевидно, прокласти відстань між реальними симпатіями виборців у день голосування й цифрами в протоколах у ті 3-5%, про які й говорили напередодні експерти.



(Принагідно мушу назвати абсолютно контрпродуктивними заяви окремих лідерів "Сили народу" про фальсифікацію в загальнонаціональному масштабі в розмірах 15-20%.



Такі цифри абсолютно не відповідають дійсності – і це видно з порівняння з результатами екзит-полу. І – це значно гірше – вони посилають прихильникам Ющенка хибний сигнал: не варто тратити сили, бо влада однаково все сфальсифікує).



Паралельно можемо подати ще один висновок: результати голосування було значно більшою мірою спотворено журналістами національних телеканалів, які, виконуючи темники, щодня нав’язували українській аудиторії викривлену й несумлінну інформацію.



Висновок третій: боротьба на виборах ішла справді за кожний голос. Ми ніколи вже достеменно не довідаємося, скільки ж точно виборців проголосували 31 жовтня за Ющенка, й скільки – за Януковича (до того, як ці цифри було підправлено на вже згадувані вище 3-5%).



Очевидно одне – показники лідерів лежать у межах між результатами Національного екзит-полу за анонімною й за звичайною методиками (вони, як відомо, відрізняються у межах 10%, фіксуючи серйозну для сьогоднішнього українського суспільства проблему страху, коли люди бояться говорити про свої справжні симпатії).



І – як підказує здоровий глузд – первісні цифри мають бути ближчими саме до результатів анонімного екзит-полу, який зафіксував виразну перемогу Ющенка.



Але і Януковича на цих виборах підтримали не лише "зомбовані манкурти", а й нормальні українські громадяни, які бачать у ньому запоруку певної, нехай і хиткої, стабільності й спокою.



Не виключено, що, отримуючи достатню інформацію, багато хто з них проголосував би саме за Ющенка. Тож результати другого туру залежать не в останню чергу від уміння лідера "Сили народу" донести до них свою позицію в умовах жорсткої інформаційної блокади.



Звичайно, результат другого туру визначатимуть голоси поріділого лівого електорату (і жодна плата за відкриту підтримку з боку Мороза, включно із твердою обіцянкою провести в найближчі місяці конституційну реформу, не може вважатися для Ющенка зависокою).



Залежатиме цей результат і від уміння обох кандидатів провести тотальну мобілізацію своїх прибічників, зокрема, й тих, які 31 жовтня не змогли проголосувати через проблеми зі списками (при цьому шанси Ющенка виглядають дещо кращими, бо його електорат – ідейніший і "пасіонарніший".



Нарешті, принципового значення набуває побудова значно дієвішої, аніж сьогодні, системи контролю за голосуванням (представники й спостерігачі від Ющенка були в усіх дільничних комісіях – але часто вони мали дуже приблизне уявлення про свої функції, не пройшовши навіть елементарного тренінгу й інструктажу).



І все ж наважуся зробити прогноз: незважаючи на остаточні цифри ЦВК (хоч психологічно надзвичайно важливо, хто саме виграє відсоток чи піввідсотка, - і саме тому затримуються дані з тих округів, де перевага опозиції незаперечна), я б наважився оцінити шанси Ющенка в другому турі як дещо вищі.



Річ у тому, що влада вже повною мірою використала резерв одноразових засобів, розрахованих на перемогу в першому турі (підвищення пенсій, приїзд Путіна, плутанина у виборчих списках, бетеери на вулицях Києва, стрілянина в Кіровограді тощо). В другому турі щось подібне ледве чи пройде.



Водночас Ющенко зламав ситуацію свого реального відставання від Януковича на межі вересня-жовтня (коли лідер "Нашої України" надовго вимушено вибув з кампанії, а чинний прем’єр натомість пожинав плоди підвищення соціальних виплат).



Сьогодні вже Януковичу доведеться докладати надзвичайних зусиль, аби нейтралізувати фактор зростання цін – і ледве чи це вдасться (навіть на три тижні!) без згубних далекосяжних наслідків для національної економіки. Боротися з якими, ймовірно, доведеться вже новому президентові й новому урядові.



То ж назва хрестоматійного вірша Франка, винесена в заголовок цієї статті, звучить усе ж для автора стримано-оптимістично. Бо українське суспільство 31 жовтня довело: воно зовсім не приречене навічно лишатися в тюрмі пострадянських комплексів, уявлень і стандартів.



Автор: Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики

@настроение: побачимо, що буде в Україні.

---

Не дзвонит мобильный.....не хочет он со мной поговорить

@настроение: скучное

---

сперла у Принцесы Фионны, надеюсь необидется, но я просто обожаю такие картинки....

@настроение: счас иду по работе...а просто никакое...

---

Вчера мы пропивали последную пенсию степендию в кафешке "Синая бутылка" . Это нас мой друг туда затянул. Сначала было человек.....6: Я, Алекс, Тарас, Оля, Юля и Наталя. Потом к нам подошли еще двое человек Юра (он же Ребец, он же генетик) и человек, которого я больше не хочу видеть, вперывые увидела и все. Я и так в шоке от нескольких человек, но эту девушку , которая пришла с Юриком, мне больше не хочеться видеть. Очень сумасбрордный человек....Не дала даже слова сказать, сразу рот закрывает...блин.....

Но все таки мы веселились просто супер, оторвались по полной програме....Сначала , випили "Шмурдяку" красного ирозового с сыром - класс по 200 мл - супер, даже Оля вошла в кураж.

Но, все таки .....не хватало одного человека, который сейчас сидит в Киеве и работает.

@музыка: класика

---

вот такая история

Меня вчера познакомили с одни человеком , физиономия не ахти , но за то есть один ПЛЮС - он МЕНТ , и как меня вчера домой отранспортировали....хмхмх...так бы каждий день Взял мобильник и сказал что позвонит...жду его дзвонка

@музыка: подзвони не забуть, раскажи что нибудь.....

@настроение: ла..ла..лалала..ла....

---

Опять никто мне не пишет...

никто меня не любит

---

Ганнибал....

мда.... єтот фильм не для слабонервных



Но все таки Энтони Хопкинс - просто класс

@настроение: хочется еще раз посмотреть

---

"Чужой против Хищника"...смотрели?

США, 2004 Сценарий: Пол Андерсон

В ролях:

Санаа Латан,

Рауль Бова,

Ланс Хенриксен,

Эвен Бремнер,

Колин Салмон,

Томми Флэнеган,

Джозеф Рай,

и др



Американский миллиардер Чарлз Бишоп Уэйланд организует научную экспедицию в Антарктику для исследования загадочной ледяной пирамиды. Среди километров снегов ученым открывается истина - пирамида скрывает под собой две расы инопланетных монстров. Первые прибывают на Землю после столетнего отсутствия, вторые пробуждаются от долгой спячки. Исследователи оказываются меж двух огней: не люди интересуют пришельцев - тысячелетиями они ведут затяжную войну между собой…



А я хочу посмотреть...



Вот что говорят:



Ни один из героев, ставший пушечным мясом, не несет в себе ничего интересного, помимо навязанной нам информации, что это, дескать, великие ученые. Бойкая черная красавица Саня Лэтан, претендующая на лавры новой Сигурни Уивер, далека как от своей легендарной предшественницы, так и от любого представления о харизматическом герое-лидере. Все же Андерсону нужны были или Уивер, или Шварц, чтобы сделать такой объемный и неоднозначный образ, который по значимости мог состязаться с виртуозно придуманными монстрами и был бы зрителю, как минимум, не менее интересен. Но режиссер не пошел дальше приглашения в фильм одного лишь человека, за которым тянется шлейф прошлой мифологии, - Лэнса Хенриксена. Увы, он был таким интересным в "Чужих" и "Чужом-3", и превратился в какую-то пресную благородную фигуру с нулевой амбивалентностью. Когда героиня Лэтан спросит его: "Вы ничего не скрываете?", невольно вздрогнешь в ожидании неожиданного поворота - и ничего абсолютно не получишь. И так же многого не ждите от фильма - два нерядовых фантастических сериала породили банальный гибрид, осененный, разве что, ловким действием, где повороты сюжета заменили повороты бесконечных коридоров (так в свое время писали о куда более умном "Чужом-3", да парой-тройкой удачных шуток. Право, даже в компьютерных играх зачастую больше смысла.









и вот еще кадр

---

люблю я эту актрису...

@музыка: полюби меня такой, какая я эсть...Могилевськая...тьфу

@настроение: рябочее...

---

хмхмхмхххмх

---

Вот єто моя защита диссертации